Види псилоцибінових грибів

Зміст 

• Вступ

• Історична довідка

• Псилоцибінові гриби

• Хімія псилоцибінових грибів

• Безпека прийому псилоцибіну

• Юридичний аспект

• Спори грибів

• Список літератури

• FAQ

Вступ

***Автор цієї статті не закликає до вживання псилоцибінових грибів і нагадує про важливість відповідального ставлення до законів. Уся надана інформація має виключно ознайомчий характер.***

Чарівні гриби відомі людству з його найперших днів на землі. З'явившись на зорі історії, вони супроводжують людину аж до теперішнього часу, невидимо, але відчутно присутні в багатьох сферах нашого життя. Як у будь-якому

сценарії космічного масштабу, тема грибів спочатку оповита завісою таємниці і містики. Протягом історії грибам приписували магічні та лікувальні властивості, а деякі й зовсім пов'язували природу чарівних грибів із самим Богом! Чого тільки варта описана Теренсом Маккеною гіпотеза про зв'язок чарівних грибів та еволюції мозку перших людей - "Stoned Ape Theory". А що щодо всім відомих біблійних сценаріїв вигнання Адама і Єви з

райського саду (з новими деталями), де причиною усвідомлення себе Адамом було не яблуко, а чарівний гриб? Ацтеки називали ці гриби "теонанакатль" - "тіло бога", вживали ж його тільки обрані та посвячені. Ритуали з використанням галюциногенних грибів збереглися у центральноамериканських племен аж до теперішнього часу.

Статуетки у формі грибів,

створені індіанцями майя (1000 до н. е. - 500 н. е.)

У світі налічується близько тридцяти тисяч зареєстрованих видів грибів, які здатні виробляти плодові тіла (гриби). Відомо, що приблизно сто видів або різновидів містять псилоцибін або споріднені сполуки, як-от псилоцин, беоцистин і норбеоцистин Більшість із них трапляються в пологах Psilocybe і Panaeolus, а деякі трапляються в інших пологах, скажімо, в пологах Inocybe, Conocybe, Gymnopilus та інших. Звісно, не всі гриби з цих родів чи родин містять псилоцибін, і навіть ті, що справді можуть продукувати, часто продукують його тільки в слідових кількостях. Через те, що різні види псилоцибінових грибів містять різні рівні алкалоїдів, отже різниться і необхідне дозування. Це обов'язково необхідно враховувати під час знайомства з новими видами.

Історична довідка 

20 століття нашої історії поступово розвіює туман містики навколо теми психоделічних грибів. Псилоцибінові гриби досліджувалися з 1950-х до 1970-х років кількома видатними вченими, включно з Тімоті Лірі та Річардом Альпертом із Гарвардського університету. Вони розповіли про властивості грибів, що розширюють свідомість, які чимось схожі на синтетичні наркотики, такі як ЛСД. Однак широке використання цих грибів у рекреаційних цілях спонукало уряди штатів і федеральний уряд суворо контролювати їх у багатьох місцях. 

До дослідження підключаються геніальні уми минулого, вчені, лікарі, філософи, діячі мистецтва. Тема психоделіків починає набувати дедалі точніших обрисів. Відбуваються відкриття і прориви в галузі хімії, біології, нейрології, психології тощо. Відкриття Альбертом Хоффманом психоактивних властивостей LSD у середині минулого століття стає своєрідною точкою початку формального дослідження і застосування психоделіків. Проводиться велика кількість відкритих досліджень, конференцій, інвестицій. До цього ж періоду належить виділення чистого псилоцибіну Хоффманом у 1958 році. Далі в історії спостерігається небувале зростання популярності цієї теми, чого тільки варта хвиля руху хіпі, відгомони якої цілком виразно звучать і сьогодні в різних куточках світу. Коротенько складно навіть охопити всі сучасні тенденції розвитку цього напряму, доречно лише підкреслити глобальність і реальність масштабів.

У 21 столітті псилоцибінові гриби було випробувано як засіб для лікування хронічних психічних розладів, таких як тривога, депресія, залежність і посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). У Сполучених Штатах Департамент у справах ветеранів тестує псилоцибін і псилоцин, щоб зменшити кількість проблем із психічним здоров'ям у ветеранів і кількість самогубств. Хоча вчені все ще намагаються зрозуміти, як ці гриби змінюють функції мозку, деякі результати свідчать, що їхні активні компоненти можуть мати здатність руйнувати старі нейронні зв'язки та створювати нові, потенційно зменшуючи негативне або нав'язливе мислення та даючи змогу пацієнтам розвивати позитивнішу поведінку та бачення світу загалом.

Псилоцибінові гриби види

Psilocybe Cubensis

Псилоцибе кубенсис є найбільш широко культивованим видом психоактивного гриба з історичних і біологічних причин. У всьому світі це один із найпоширеніших видів, що містять псилоцибін, які зустрічаються в дикій природі, і, отже, серед найбільш часто вживаних і найбільш відомих видів. Він також є одним із найпростіших у культивуванні, оскільки він плодоносить на широкому діапазоні субстратів і за різних умов навколишнього середовища. Хоча в дикій природі він росте винятково на гної, під час культивування він буде плодоносити практично на будь-якому виді субстрату, достатньо багатому на вуглець та азот: соломі зі злаків, на зерні, на траві, навіть на трісці, папері чи картоні, якщо вони доповнені будь-якою формою білка або цукрами.

Більшість видів грибів доволі вибагливі у своїх вимогах до субстрату та умови для плодоношення, але не Псилоцибе кубенсис. Цей факт у поєднанні з його достатньою великою кількістю психоактивних речовин робить його одним із найкращих видів грибів для культиватора-початківця. Рекомендуємо почати своє знайомство саме з Псилоцибе кубенсис, тому що його найлегше вирощувати, а також це вид грибів, який містить псилоцибін, і з якими люди найбільш знайомі. Його швидкозростаючий, ризоморфний міцелій, рясна кількість примордій, великі плодові тіла і рясне виробництво спор, всі ці фактори зробили його найбільш типовим представником серед чарівних грибів, які легко вирощувати в домашніх умовах. Лише після того, як ви змогли набути досвіду з вирощування цього гриба і познайомилися з його життєвим циклом, ви будете готові працювати з видами, які поводяться більш "примхливо".

Psilocybe cubensis - тропічний і субтропічний гриб, який удосталь росте на гної великої рогатої худоби, коней і слонів або на ґрунтах, які містять їхній гній. Його можна знайти практично в будь-якій точці світу з вологим і теплим кліматом, включно з Південно-Східною Азією та Австралією, Індією, Мексикою, Центральною Америкою, північною частиною Південної Америки і Карибським басейном. Це один з найбільших видів, що містять псилоцибін, з розміром капелюшка від 5 до 15 сантиметрів у діаметрі і товстою ніжкою довжиною до 20 сантиметрів. При вирощуванні на зерні або рисі він зазвичай має скромні розміри, але на гної або компості може давати величезні, навіть колосального розміру гриби. Споровий відбиток, часто "жирний" і складається з пурпурно-коричневих спор.

Псилоцибінові гриби, як відрізнити?

При "травмуванні" гриба Psilocybe cubensis часто на його плодовому тілі залишаються "синці" або сині плями. Хоча, така реакція на травму, яка дає сині плями, часто вказує на присутність псилоцибіну в грибі, таке посиніння саме по собі не може вважатися остаточним доказом, оскільки існують інші види грибів, у яких немає псилоцибіну, але які дають точно таку саму реакцію з "посинінням". Крім того, відсутність реакції на посиніння не обов'язково виключає присутність псилоцибіноподібних алкалоїдів у грибі. Реакція посиніння відбувається, коли псилоцин (або інший хімічний агент) окислюється в ще нез'ясовану темно-синю хімічну сполуку. Гриби, що містять низькі рівні псилоцину, але значні рівні псилоцибіну, не стануть "синіми", незважаючи на їхню явну психоактивність. Псилоцибе кубенсис вважається помірно сильним порівняно з іншими психоактивними видами грибів. Він може містити до 1,2% (суха вага) псилоцибіну, псилоцину і беоцистину, в середньому десь близько 0,5% або 0,5 мг/грам.

Хоча такі середні значення є корисними віхами для порівняння ефективності одного виду з іншим, важливо мати на увазі, що активність може широко варіюватися серед грибів одного й того ж штаму. Певні штами або один і той самий штам, вирощений у різних умовах або на різних субстратах, можуть демонструвати різкі відмінності в активності. Навіть в одного і того ж штаму можуть варіюватися його психоделічні властивості від однієї хвилі врожаю до іншої, причому другі та треті хвилі врожаю зазвичай є найсильнішими.

Існують види Псилоцибе, які люблять як субстрат деревину. Незважаючи на те, що Psilocybe cubensis дуже легко вирощувати, існує один тип домашнього вирощування, до якого він погано підходить: на відкритому повітрі. У природі, звичайно, він росте на відкритому повітрі, і його, безумовно, можна вирощувати в саду або в парку, але тільки якщо у вас відповідна широта. Двома основними перевагами створення в саду "грибної грядки" є те, що вона може бути як багаторічною культурою, так і "таємним" садом. Ви розбиваєте подібну "грибну грядку" у важкодоступному місці, пам'ятаєте про це доти, доки вона не почне плодоносити, тоді збираєте гриби, а потім "забуваєте" про цю грядку знову, доки процес плодоношення не повториться наступного року.

Після створення секретної грибної грядки, ця грядка має бути більш-менш самопідтримуючою системою і абсолютно непомітною, за винятком випадків, коли вона плодоносить. Psilocybe cubensis не підходить для вирощування в "грибній грядці" на вулиці з низки причин. Насамперед, він плодоносить досить швидко і безперервно, поки в його субстраті не буде вичерпано поживні речовини, і його міцелій не здатний жити досить довго, щоб вважатися багаторічним. По-друге, цей гриб росте і розмножується на найрізноманітніших субстратах, але також у такому субстраті можуть проживати і ціла низка інших небажаних макроорганізмів та мікроорганізмів. Якщо вторинний субстрат не буде стерильним (або, принаймні, надзвичайно чистим), він буде заселятися цвіллю і бактеріями задовго до того, як гриб зможе повністю сформуватися. Ось чому він майже завжди вирощується в приміщенні за дуже ретельно контрольованих умов.  Зрештою, будучи тропічним видом, він погано росте в більш прохолодному кліматі і, звісно, не може витримати температури нижче нуля, характерні для багатьох місць, що мають зимові місяці. На щастя для грибного культиватора, є низка інших видів Псилоцибе, які справляються з цим завданням. Це первинні сапрофіти або гриби, що ростуть на мертвій деревині, група грибів, що містять псилоцибін, які здатні рости на деревній трісці або мульчі з кори та, завдяки своєму зовнішньому вигляду, всі разом відомі як "карамельні капелюшки". Ця група містить до 10 видів, включно з Psilocybe cyanescens, P. azurescens і P. cyanofibrillosa, які всі є аборигенами тихоокеанського північного заходу США. Є східноєвропейські види Псилоцибе, такі як P. Serbica і P. bohemica, а також Psilocybe subaeruginosa і P. tasmaniana, які родом з Австралії та Нової Зеландії.

Psilocybe cyanescens

Psilocybe cyanescens - помірно потужний вид, що зазвичай зустрічається на північному заході Тихого океану, від Сан-Франциско до Канади. Його найбільш відмінною рисою є хвилеподібний край капелюшка, який і дає грибам прізвисько "хвилясті капелюшки". Він росте на деревній трісці або деревному смітті на газонах, у купах і вздовж мульчованих стежок. Поки гриб молодий він має помітну "павутинну" часткову вуаль, яка швидко розпадається при дозріванні. P. cyanescens має відносно високий вміст псилоцину і швидко "синіє" при травмуванні.

Psilocybe azurescens

Psilocybe azurescens - найпотужніший із відомих грибів роду Псилоцибе. За зовнішнім виглядом він схожий на P. cyanescens, за винятком того, що в нього відсутня хвиляста окантовка на кінці капелюшка, і він часто має яскраво виражений "сосок" у центрі шапки, особливість, відому як "капелюшок - парасолька". У природі він зазвичай росте на деревному смітті в піщаних прибережних ґрунтах, часто під травами в дюнах. P. azurescens має особливо високий вміст беоцистину, що може пояснювати його нібито унікальну психоделічну "сигнатуру". Люди, які вживали його, зазвичай повідомляють, що він справляє глибокий і сильний ефект "видінь" без значного фізичного дискомфорту.

Psilocybe semilanceata

Семіланцелята ростуть у різних регіонах світу, включно з Україною. Вони віддають перевагу вологим і тінистим місцям, часто ростуть на гниючій органічній матерії, такій як опале листя і сільська підстилка. Поширені на західній Україні в гірській місцевості. Гриби мають невеликі розміри, характеризуються конічним капелюшком з опуклим центром і синюватим відтінком. Під час дозрівання капелюшок може ставати більш плоским, а колір змінюється від світло-коричневого до оливково-коричневого.

Хімія псилоцибінових грибів

Хімічні сполуки, знайдені в грибах Псилоцибе, являють собою комплекс споріднених триптамінових сполук, які містять індольне кільце та амін, з'єднаний двовуглецевим ланцюгом. Усі ці сполуки тісно пов'язані зі спільною амінокислотою L-триптофаном, з якої їх будує гриб, і з серотоніном (5-гідрокситриптаміном), основним нейротрансмітером у ссавців, який допомагає пояснити їхні фармакологічні ефекти для людини.

Психоделічні алкалоїди, що містяться в Псилоцибінових грибах

Псилоцин і його фосфатний ефір псилоцибін є найпоширенішими сполуками, виявленими в цих грибах, в той час як баеоцистин і норбео (норбаео-) цистин зазвичай присутні тільки в слідових кількостях, якщо взагалі присутні.

Псилоцибін швидко перетворюється в організмі на псилоцин шляхом видалення його фосфатної групи, що робить дві сполуки більш-менш ідентичними за ефективністю і психоделічними ефектами, незважаючи на їхні різні молекулярні маси. Психоактивні ефекти баеоцистину і норбаеоцистину (в ізоляції) недостатньо зрозумілі, але є деякі свідчення того, що вони модулюють психоактивні ефекти псилоцину і псилоцибіну. Їхня присутність у різних кількостях може допомогти пояснити повідомлення про суб'єктивні відмінності від одного виду грибів псилоцибе до іншого.

Без сумніву, через численні юридичні перешкоди для громадського наукового вивчення цих видів грибів, майже нічого конкретного не відомо про те, чому ці хімічні речовини присутні в цих грибах на першому місці. Природа рідко робить що-небудь без практичної мети, особливо коли дія є енергетично дорогою, як це, безумовно, відбувається тут. Ці сполуки мають слугувати деякою еволюційною перевагою для виживання цих видів грибів у природі. В іншому разі, ресурси, які йдуть на їхній синтез, краще витратити, наприклад, на створення більшої кількості спор або більших плодових тіл. Можна було б заперечити, що ці молекули забезпечують виживання цих видів грибів, оскільки їхня присутність спонукає людей вирощувати та розмножувати їх через їхні психоактивні ефекти. Однак така логіка не має сенсу в природі, оскільки ці гриби чудово обходилися мільйони років і без нашої допомоги та росли самі по собі задовго до появи людини. Хімічні речовини, які вони містять, повинні були мати якусь важливу мету в їхній повсякденній боротьбі за виживання в природному середовищі. Як саме псилоцибін виробляє свої психоделічні ефекти, які він чинить на мозок людини, все ще залишається загадкою, як через глибоку складність функцій нашого мозку, так і через юридичні обмеження, що накладаються на вивчення психоделічних молекул. Проте вважається, що його основний ефект в основному є результатом його взаємодії з деякими рецепторами серотоніну. Нейробіологи посилаються на два загальних типи активних молекул: агоністи й антагоністи.

Агоніст зв'язується з рецептором з ефектом, аналогічним дійсному нейромедіатору, тоді як антагоніст блокує дію нейромедіатора. Повертаючись до метафори "замок і ключ", агоніст - це ключ, який підходить і відкриває замок,

подібно до відмички, хоча, можливо, з більшою або меншою ефективністю, ніж сам нейротрансмітер, тоді як антагоніст працює просто подібно до ключа, вставленого в замок, запобігаючи потраплянню реального ключа в сам замок. Вважається, що псилоцибін і споріднені молекули є агоністами серотоніну. Вони зв'язуються з рецепторами і діють на них так само, як серотонін, але з трохи іншим ефектом. Хоча вплив на кожен окремий рецептор може бути незначним, їхній загальний вплив на людський розум, безсумнівно, є глибоким...

Безпека прийому псилоцибіну

Беручи до уваги потужні психоделічні ефекти для людини, можна резонно поставити запитання, чи можуть сполуки, знайдені в грибах Psilocybe, якимось чином  бути токсичними для здоров'я людського мозку. Насправді, немає жодних доказів того, що вони взагалі отруйні. Перш за все, вони навряд чи будуть токсичними, з огляду на те, що вони мають таку тривалу історію використання людиною без єдиної приписаної смерті. Крім того, ці молекули

неодноразово піддавалися традиційним токсикологічним тестам, які засвідчили, що вони досить нешкідливі. Псилоцибін має LD-50 (або 50% летальну дозу) приблизно 280 мг/кг у щурів і мишей, що означає, що вам потрібно давати тестованим тваринам 280 міліграмів псилоцибіну на кожен кілограм ваги тіла, щоб убити половину з них. Грубо кажучи, це означає для людей те, що дорослому чоловікові із середньою вагою у 80-кілограм потрібно з'їсти 22 грами чистого псилоцибіну або щось на кшталт 500 грамів висушених грибів Psilocybe cubensis, щоб заробити 50%-ву ймовірність смерті! Для порівняння, кофеїн, який широко вважається "корисним стимулятором нервової системи" для людини, має LD-50 у щурів 192 мг/кг, що робить його приблизно в 1,5 раза "токсичнішим", ніж псилоцибін.

Псилоцибінові гриби скільки їсти?

Дуже умовно можна провести якусь абстрактну межу між рівнями психоделічного ефекту. Розглянемо градацію рівнів психоделічного ефекту. Кількість вказано в грамах правильно свіжо висушеного гриба, штам Golden Teacher вид P.Cubensis.

1 РІВЕНЬ ~ 0.1 - 0.9 ГР. (МІКРОДОЗИНГ)

Мінімальні та\або не помітні зміни сприйняття. Змінюється характер і структура думок, з'являється можливість по-новому їх відстежувати. Тема мікродозингу дуже активно вивчається в науковому середовищі і практикується багатьма людьми в повсякденному житті. Мікродозинг використовується більше в рекреаційних і дослідницьких (зокрема й медичних) цілях.

2 РІВЕНЬ ~ 1 - 2.5 ГР.

Психоделічний тріп початкового рівня. Виразно спостережувані зміни сприйняття, але в той же час повністю контрольовані. Рівень придатний для

спілкування і спільних дослідів, зокрема у відкритих просторах. Тілесний, розумовий (ментальний), земний рівень трипу.

3 РІВЕНЬ ~ 3 - 4.5 ГР.

Кількість грибів, що стала еталоном, золота середина психоделічного досвіду. Значні зміни сприйняття простору, часу, подій, своєї ролі. Спостерігаються і переживаються всілякі земні та космічні сюжети. Усвідомлений контроль цих рівнів тріпа відкриває неймовірні можливості програмуванняреальності (імпринтування нервової системи, мозку). Рівень прикордонного стану усвідомлення форми тіла і його меж. Можливість зазирнути за межі реальності, залишаючись у ній. Клітинний, біоелектрохімічний рівень трипу.

4 РІВЕНЬ ~ 5 - 7 ГР.

Глибокий психоделічний досвід. Сприйняття реальності може змінюватися настільки, що "від звичного світу не залишиться і сліду". Досвід усвідомлення за межами звичної форми тіла, проживання життів інших людей та істот, досвід подорожі в часі та паралельних варіантах багатовимірної реальності, можливість вийти з реальності, пережити так званий "вихід із матриці", усвідомити себе початком, кінцем і причиною всіх подій і явищ. Досвід вмирання, подій після смерті та нового народження. 

5 РІВЕНЬ ~ 10+ ГР.

OUT SPACE. Прийом такої кількості грибів можна порівняти зі стрибком із парашутом, не будучи впевненим, чи є в рюкзаку сам парашут. Така глибина тріпу - це спроба пережити "абсолютний досвід реальності". І часом це все ж таки вдається. Однак описати подібні досвіди людською мовою мало кому вдавалося. Небезпечний для більшості непідготовлених істот досвід. Тим не менш, досвід вкрай ресурсний для тих, хто здатний орієнтуватися на таких глибинах. Можливість усвідомити і пережити досвід самого Бога, подорожувати мультивсесвітом, проживаючи цілі всесвіти і створюючи нові, абсолютна втрата будь-якої можливості контролю чогось. Злиття свідомості з дійсністю.

Юридичний аспект 

Нині псилоцибінвмісні гриби належать до заборонених в Україні субстанцій. Заборонений до поширення і міцелій. Однак спорові відбитки дозволені до розповсюдження, оскільки в спорових відбитках не міститься жодних психоактивних речовин. Вся ця інформація є ознайомчою і не закликає до дій.

Спори грибів

Golden teacher

Golden Teacher є одним з найпоширеніших з так званих "штамів" грибів виду псилоцибе кубенсис. Вони були найпопулярнішим варіантом серед новачків і досвідчених протягом десятиліть і часто вважаються найкращим вибором донині. Початковий зразок Golden Teacher, зібраний наприкінці 70-х років, імовірно, походить із району узбережжя мексиканської затоки в США. Ці гриби відомі своїм "м'яким" характером і часто вважаються еталоном для порівняння ефективності різних штамів чарівних грибів. 

Albino A+ 

Білі та високі плодові тіла з ніжним відтінком сірого на капелюшку. Ці гриби виростають до 20 см заввишки й утворюють сім'ї-кластери, що складаються з 3-6 екземплярів. Спори мають темно-коричневе забарвлення. Вони колонізують субстрат відносно швидко, але не завжди можна віднести їх до високоврожайних штамів. Їхнє перлинно-бліде забарвлення може викликати асоціації з "отруйними" грибами, проте це враження оманливе. 

PF Red Spore  

На відміну від класичного штаму PF, гриби PF Red Spore породжують спори червоного кольору. Роберт Макферсон, також відомий як "Psilocybe Fanaticus", розробив цей штам у 90-х роках минулого століття, коли він виявив мутацію в класичному штамі PF, що призводить до появи червоних спор.

PF Red Spore - один зі 100 різних штамів Psilocybe cubensis. Всупереч схожості з іншими штамами, PF Red Spore має свою особливість. Він дуже простий у гровінгу, здатний давати хороші врожаї.

Pink Buffalo

Згідно з легендою, спори цих чарівних грибів було виявлено в полі, де мешкали рожеві буйволи (згідно з тайською легендою, зустріч із рожевим буйволом обіцяє щастя). Цей штам Psilocybe cubensis росте у вологому кліматі і, як правило, дарує плоди середнього і великого розміру. Капелюшки мають діаметр від 25 до 75 мм і пофарбовані в червонувато-коричневі або коричневі відтінки. Іноді капелюшки можуть бути дуже блідо-кремового або білого кольору. Ніжка досягає довжини від 125 до 175 мм і має жовтуватий відтінок.

Jedi Mind Fuck

Jedi Mind Fuck з'явився на початку 2000-х років і є відносно новим гібридним штамом грибів, натхненним концепцією "Зоряних воєн".

Унікальну назву штаму пов'язують із сильними ефектами і глибокою рефлексією, яка може бути настільки інтенсивною, що гриби, начебто, тимчасово заволодівають розумом і емоціями людини. При цьому, згідно з даними Оклендського "Кубка псилоцибіну", гриб належить до середніх, не сильних штамів.

JMF не такий стійкий до зараження, як деякі інші дружні до новачків сорти і потребує більшої уваги.

Список літератури

1. Stamets, P. (1996). Psilocybin Mushrooms of the World: An Identification Guide. Ten SpeedPress.

2. Guzmán, G. (1983). Рід Psilocybe: Систематичний перегляд відомих видів, включно з історією, розповсюдженням та хімією галюциногенних видів. Beihefte zur Nova Hedwigia, 74, 1-492.

3 Allen, J. W., & Merlin, M. D. (1992). Психоактивні гриби Тихоокеанського північного заходу. Journal of Psychoactive Drugs, 24(2), 161-176.

4. Gartz, J. (1994). Екологія та вирощування галюциногенних грибів. Інтеграція, 5, 13-17.

5. Guzmán, G., & Allen, J. W. (1995). Світовий географічний розподіл нейротропних грибів, аналіз та обговорення. Annali del Museo Civico di Rovereto, 11, 189-280.

6.Johnson, M. W., & Griffiths, R. R. (2017). Потенційні терапевтичні ефекти псилоцибіну. Neurotherapeutics, 14 (3), 734-740.

7.Nichols, D. E. (2004). Галюциногени. Pharmacology & Therapeutics, 101(2), 131-181.

Vollenweider, F. X., & Kometer, M. (2010). Нейробіологія психоделічних препаратів: наслідки для лікування розладів настрою. Nature Reviews Neuroscience, 11(9), 642-651.

8.Carhart-Harris, R. L., & Goodwin, G. M. (2017). Терапевтичний потенціал психоделічних препаратів: минуле, сьогодення та майбутнє. Neuropsychopharmacology, 42(11), 2105-2113.

Johnson, M. W., & Griffiths, R. R. (2017). Потенційні терапевтичні ефекти псилоцибіну. Neurotherapeutics, 14(3), 734-740.

FAQ

Псилоцибінові гриби як відрізнити?

Щоб упевнитися в тому, що знайдений у природі гриб псилоцибіновий, необхідно мати пізнання в галузі мікології та досвід збирання диких грибів. Реакція посиніння при надломі ніжки свідчитиме про наявність псилоцину, але не є гарантією. Деякі отруйні речовини також синіють при окисленні. Визначити ж вид чи рід псилоцибінового гриба можна, якщо ви маєте доступ до потрібної літератури з фотографіями всіх відомих видів. 

Псилоцибінові гриби види

Існує два основних роди псилоцибінових грибів, що містять псилоцибін. Це Psilocybe і Panaeolus. Панеолус і Псилоцибе це роди.  Cyanescens і Cubensis це види. А вже у видів існують різновиди, тобто штами. Наприклад, у Psilocybe виду Cubensis є штам Golden Teacher, Tapalpa, Pink Buffalo, Thai і багато інших.

Псилоцибінові гриби Україна види

На території України росте тільки 1 вид псилоцибінових грибів. Psilocybe Semilanceata. Цей вид поширений на західній Україні в гірській місцевості. Гриби мають невеликі розміри, характеризуються конічним капелюшком з опуклим центром і синюватим відтінком. Під час дозрівання капелюшок може ставати більш плоским, а колір змінюється від світло-коричневого до оливково-коричневого.